Щоб не втратити вирощений у такому нестабільному сучасному кліматі врожай, необхідно створити умови для його зберігання. Одним із головних показників цих умов є вологість зерна — вміст води механічно, фізико-хімічно та хімічно пов'язаної у зерні. Вологість зерна під час збирання залежить від багатьох факторів, це, як правило, починаючи від регіону, сорту, сезону... і аж до кліматичних умов під час збирання. Усі ці чинники відіграють тут не останню роль.
Тим не менш, для закладки зерна на тривале зберігання необхідно забезпечити технологічно допустимою вологість, яка знаходиться в межах від 8% до 15% залежно від виду зерна. Це дозволить зберігати якісні властивості продукції протягом тривалого періоду, що дозволить оптимально використовувати існуючу інфраструктуру елеваторів і фермерських господарств, і очевидно отримувати стабільний прибуток від продажів.
Враховуючи те, що реальна початкова вологість зерна, що подається в зерносушарку, може мати значення в широкому діапазоні значень, то для обліку витрат і визначення ефективності процесу сушіння зерна не має сенсу орієнтуватися на паспортну продуктивність зерносушарки. У такому разі раціонально використовувати показник тонно-відсоток вологи. Якщо сумарні витрати за добу поділити на масу зерна обробленого зерносушаркою та на різницю між початковою та кінцевою вологістю, то отримаємо якісний показник ефективності вашої зерносушарки за минулу добу.
Левову частку витрат на сушіння займають витрати на паливо для підготовки агента сушіння. Якщо, наприклад, це дизельне паливо, то знаючи обсяг витраченого палива за добу, масу зерна та його вологість легко розрахувати вартість паливних витрат на сушіння на конкретній зерносушарці.
На елеваторах використовують інший вид розрахунків на основі формули Дюваля для визначення вологості зерна під час приймання та зберігання. Процес включає відбір проб, зважування до і після сушіння, після чого обчислюється вміст вологи. Це допомагає контролювати якість зерна та приймати рішення щодо його подальшої обробки чи зберігання.